В Києві перше таксомоторне товариство виникло 1913 року і мало тоді 20 іномарок: «форди», «доджі», «кейси». Проїзд оплачувався за показниками спідометра: перша верста в машині 1-го класу (на трьох і більше пасажирів) коштувала 50 коп., а кожна наступна - 30. В автомобілях 2-го класу (на двох пасажирів) відповідно 40 і 20 коп. Доплата за проїзд уночі становила 50%. Про те, що таксі вільне, свідчив прапорець на капоті. За тодішніми правилами, таксисти мали бути «...трезвыми, объясняться с пассажирами прилично й спокойно, даже в случае разногласия, й ни под каким видом не позвожаль, проіснувало товариство недовго: наступного року розпочалася Перша світова, й було вже не до таксі.
Через два десятиліття, 1934-го, в місті заснували перший державний таксомоторний парк.
Заданими журналу «Форбс», який опублікував список 400 самих успішних американців, фінансовий стан власника корпора-ції«Майкрософт» Білла Гейтса оцінюється нині в 50 мільярдів доларів. Містер Гейтс, що займає перше місце в рейтингу, за рік кризи став біднішим на 7 мільярдів.
Ще більше —10 мільярдів доларів втратив інвестор Уоррен Баффетт (друге місце в списку). Його капітал тепер складає 40 мільярдів доларів. віщав, що авто вільне. Вартість проїзду залежала від марки: в ЗіМі або ЗіСі/ЗіЛі — 20 коп. за кілометр, у «волзі» чи «побєді» — 15. До кінця 1960-х залишилися лише «волги».
«Приватники» правили нижчу ціну, але був ризик, особливо у вечірній час, чи завезуть вони клієнта до місця призначення. У 1970-х таксисти мали право брати пасажирів лише на офіційних стоянках. Хоча насправді на тих стоянках стояли не таксі, а пасажири — в очікуванні машин.